Японія 16 - 17 століття. Історія держави раннього нового часу.

Прихід європейців до Японії

XV століття для західних країн стало епохою великих географічних відкриттів. Через сто років торговці і місіонери з Європи кинулися в Східну Азію.

У 1543 році європейські мореплавці вперше досягли берегів японського острова Танегасіма. Так до Японії було завезено вогнепальну зброю, яку незабаром почали виробляти по всій країні. 1549 року місто Кагосіма відвідав місіонер Франциск Ксаверій, який спробував схилити неосвічених японців до істинної релігії - християнства.

Японія в XVI столітті

У XVI столітті Японія стала ціллю іспанських і португальських торговців, які виступали посередниками у Східній Азії. Вони міняли японське срібло на товари з Китаю та Європи. Оскільки європейські торговці приїжджали з міст на півдні, то в Японії вони отримали прізвисько "південних варварів".

Корабель Португалії (17 століття)

Імператорам Японії торгівля з іноземцями була вигідна, тому вони запрошували до палацу купців і місіонерів. Деякі з них приймали християнство. Одним із таких правителів став Омура Сумітада, що правив на острові Кюсю. За його велінням місто Нагасакі було дароване Товариству Ісуса. Згодом, місто стало своєрідним "вікном у Європу". Місцеві правителі підтримували прихильників нової релігії. Християни спорудили церкви в Кіото, Ямагуті, Сакаї. До кінця XVI століття на японському архіпелазі проживало близько 300 тисяч християн. 1582 року найбільш високопоставлені з них увійшли до делегації, що вирушила до Папи Римського.

Об'єднання Японії в XVI столітті

Міжусобні війни між самурайськими родами не припинялися аж до XVI століття. Незважаючи на те, що роз'єднаність країни була соціально-політичною нормою, були люди, які вважали важливим об'єднати Японію. Одним із таких людей був правитель провінції Оварі Ода Нобунага. У 1570 році йому вдалося захопити Кіото і всього три роки знадобилося на те, щоб знищити ослаблений сьогунат Муроматі. Підтримку Нобуназі надали і місцеві християни. У результаті за 10 років правитель захопив центральну частину Японського архіпелагу й один із найбільш значущих регіонів держави - Кінкі. Згодом Нобунага вдалося здійснити задумане - нещадне приборкання аристократів і буддистів, які виступали за децентралізацію, надання допомоги імператорській владі та відновлення економіки, що постраждала в міжусобних війнах, принесли свої плоди.

Нобунага (16 століття)

Реалізувати свій план до кінця Нобунага зміг - 1582 року він загинув від руки свого генерала. Але політика єдності Японії була продовжена вірним підданим правителя Тойотомі Хідейосі. Обдарований чоловік знищив опозицію старійшин, захопив владу на автономними родовими кланами. Остаточне об'єднання Японії відбулося 1590 року. Керівництво країною належало Хідейосі. У роки його правління було складено Загальний японський земельний кадастр, який скасував систему приватних володінь і відновив ефективне використання земель. Земельні наділи передавалися в руки селян, які повинні були платити податок державі. Не залишив поза увагою Хідейосі і суспільний лад: жителі держави були поділені на військових розпорядників і цивільних підданих. Другі при цьому позбулися всієї зброї. Незадовго до смерті Хідейосі вплутався у війну з Кореєю, а також почав переслідування і знищення християн, через що його діти позбулися влади.

Культура Момояма XVI-XVII століття

Культурою Момояма прийнято називати японську культуру кінця XVI - початку XVII століть. Цю назву вона отримала на честь резиденції Тойотомі Хідейосі. Багатство, велич і міць були основними принципами культури. Найяскравішими прикладами архітектури тієї епохи стали замки з величними баштами, збудовані в Адзуті, Момоямі та Осаці. Зовнішні стіни будівель покривали позолотою, всередині їх прикрашали картини найкращих художників того часу Кано Санраку, Кано Ейтоку, Хасегава Тохаку.

Замки являли собою своєрідні майданчики для театральних постановок. На сцені виступали трупи Кандзе і Компару. Також у замках були спеціальні приміщення для проведення чайних церемоній. Потрапити в них могли лише найповажніші майстри, одним з яких був і Сен-но Рікю.

Замок Хімедзі

Прості городяни того часу захоплювалися гедоністичними вченнями, які вважали головною життєвою метою отримання задоволення. Їхню увагу привертало все яскраве і незвичайне. Саме в цю епоху з'явився дивний танець Кабукі, який надалі перетворився на незалежне театральне мистецтво. Цей період для Японії став часом розвитку творчості, одним із напрямів якої стала римована проза - дзьорурі. Твори, написані в новому стилі, читали по особливому музичному інструменту - сямісену, що потрапив до Японії з Кюсю.

Величезний вплив на культуру Момояма справляла Європа. Єзуїтські проповідники завезли на Японський архіпелаг нові знання з медицини, астрономії, образотворчого мистецтва та морської навігації. Корінне населення островів було зацікавлене всім іноземним. Європейці ставали героями художніх творів, картин. У них переймали манеру одягатися. Ба більше, в японській мові з'явилося безліч португальських та іспанських слів.