Японське місто Нагасакі. Історія та визначні пам'ятки.

 Задовго до появи білих людей на японських островах, в Нагасакі велася енергійна торгівля з китайськими купцями. Подих тих давніх часів відчувається і понині: до наших днів дожило кілька буддистських храмів, споруджених за допомогою рук ченців з Піднебесної. Ті намагалися поширити тут своє вчення, скориставшись гоніннями тодішніх християн 17 століття.

Зараз в Нагасакі не чути крики болю від страхітливих тортур, а народ спокійно трапезує в обідні години поживним чанпоном, що складається з рибного бульйону, грибів, овочів і дарів моря.

Неподалік від центрального залізничного вокзалу зберігся дивовижний пам'ятник присутності перших португальців на цій землі. Невеликий монумент присвячений 26 християнам, по-звірячому закатованими в далекому 1597 р., коли почала розквітати охота на католиків. Поряд притулився скромний музей, чий основний експонат – засохла облатка 17 століття. Також відвідувачам розкажуть, як в 1615 р місіонерів живими кидали в киплячу воду. Звичайно, мракобісся середньовіччя було застосовано і в Європі, чиї релігійні діячі не соромилися четвертувати і спалювати євреїв з протестантами.

Навіть в період найжорстокіших заборон на інше віросповідання, таємним католикам Нагасакі вдавалося залишатися в тіні: люди з побоюванням відвідували буддистські святилища, поклоняючись божеству жіночого роду на ім'я Каннон. А фігурки нишком перероблялися в Діву Марію з немовлям на руках. Як би там не було, але для деяких християн було зроблено виняток: голландська Колонія на о.Дедзіма спокійно існувала в бухті Нагасакі кілька сот років, маючи нейтральний статус щодо релігії. Тут же знаходили притулок і нечисленні іноземці.

Щоб скласти уявлення про місцеві реалії, варто заглянути в порт Нагасакі, звідки щодня відправляються прогулянкові катери. За 50 хвилин судно повністю обігне бухту, і ті хто знаходяться на борту оцінять міць величезних супертанкерів, що будуються на приватній верфі «Міцубісі». До речі, ця найбільша компанія серед собі подібних в кінці війни була об'єктом для ядерного удару, але американці неправильно розрахували траєкторію скидається бомби.

Нині колишня голландська концесія об'єднана з великою землею за допомогою спорудженої дамби Дедзіма. Тамтешній музей працює щодня з 9:00 до 17:00, показуючи туристам експонати минулої епохи. Тут же відтворений макет невеликого селища, заснованого голландськими мореплавцями в 1609 р., чиїми єдиними гостями були японські торговці і дівчата легкої поведінки. Як то кажуть, просто бізнес і нічого особистого.

Дедзіма

Щоб зрозуміти побут живших тоді європейців, слід піднятися по брукованій вулиці Холландер Слоуп (трамвай №5 – зупинка «Ishibashi). Тут досі стоять будинки в колоніальному стилі: споруди з дерева і червоної цегли з верандами і трубами, що нехарактерно для японського зодчества. Вони символізують привілейоване становище чужинців, які колись отримали дозвіл на життя в негостинній Японії.

Присутність англійців знайшло своє відображення в парку Гловер-гарденс, названого на честь Томаса Гловера, видного торгового діяча 19 століття. Він розташований на схилі пагорба трохи західніше Холландер Слоуп. За допомогою ескалаторів людина підніметься до осель британських комерсантів, де відчувається вплив як японської, так і прийшлої архітектурної школи. Всередині демонструються реліквії вікторіанської епохи: оббиті парчею меблі, піаніно, різьблений буфет з червоного дерева, а також раритетний грамофон з трубою виробництва «Nippon-Ophone».

Недалеко знаходиться храм Кофукудзі, побудований в 1620 році. Що примітно, він став першим дзен-буддистським святилищем, зведеним після повної заборони християнства. Саме тоді сьоґуни клану Токуґава і дозволили своїм поданим звертатися до китайської віри. Будова розташована в мальовничому місці, а його обриси характерні для архітекторів з Південного Китаю. При бажанні – турист може відпочити в тіні дворових пальм і замовити у ченців нехитру, але смачну їжу. Ті самостійно приготують бажане блюдо і повідомлять зголоднілого ударами в «рибний» гонг значних розмірів і подальшим розкотистою луною. 

Справжньою перлиною району є двох-арочний міст Меганебасі, перекинутий через р.Накадзіма. Споруда побудована в 1634 р за указом настоятеля Кофукудзі і на сьогодні цей міст – найдавніший серед аналогічних «побратимів», наявних в країні. Коли відсутній вітер, його відображення у воді дивним чином нагадує окуляри. До річки виходять вузькі вулички повні ресторанами, кав'ярнями та антикварними крамницями.

Храм Кофукудзі

Прекрасним архітектурним пам'ятником часів пізньої династії Мін служить храм Софукудзі (1629). Споруда прикрашена арочними воротами у вигляді вежі, а на внутрішній території зберігся величезний металевий котел, колись годував рисом бідняків в голодні періоди 17 і 19 ст.Тут же красуються Китайські статуї Будди, що відрізняються від японських фігур своїм гордовито-лагідним виглядом.

Досить пройтися кілька хвилин в східному напрямку, щоб побачити міський культурно-історичний Музей (щоденний графік роботи з 8:30 до 19:00). Серед експонатів: вироби як місцевих умільців, так і майстрів з континентальної Азії, розписні ширми із зображеннями голландських і британських кораблів в гавані Нагасакі, а також детально опрацьовані макети, що наочно показують різні періоди розвитку міста.

В епіцентрі атомного вибуху розбитий грандіозний парк Миру. Трагедія забрала життя 73 884 місцевих жителів, покалічила 74 904 людини, в той час як 71 585 японців вціліло після такої жахливої атаки. Вся справа в тому, що розташовані поблизу пагорби в якійсь мірі стримали поширення радіоактивних опадів. Посеред парку височіє монументальна скульптура, чий автор Сейбо Кітамура був уродженцем цих місць. Статуя з'явилася в 1955 р і свого часу викликала чимала палких суперечок. Правою рукою чоловіча фігура вказує в небо, де і розірвалася злощасна бомба, попереджаючи про небезпеку застосування ядерної зброї, лівою – робить жест убік, символізуючи мир на планеті. Так само як і в Хіросімі, тут спеціально залишені руїни для науки майбутнім поколінням. Остови стін з червоної цегли і сірого каменю, колись найбільшої в Азії католицькою церквою Уракамі, сумно дивляться на перехожих, ставлячи німе запитання: навіщо?

Відвідування Нагасакі буде неповним без прогулянки по Музею атомного бомбардування (щодня 8:30 – 18:30 з травня по серпень, і 8:30 – 17:30 з вересня по квітень). Так, ця виставка не така велика, як в Хіросімі, але вражень від її перегляду залишиться не менше. Експонати розкажуть про те, як готувалася жахлива операція, яка була сила вибуху і якими страшними наслідками вона обернулася.

Відвідувач побачить прості, але такі шокуючі речі, як розплавлена пляшка, обвуглені залишки кімоно і фотографії, на яких відображені жертви і колосальні руйнування. Співробітники музею спробували відкинути в сторону особисті переживання, зробивши упор на наступну думку: тільки тотальне ядерне роззброєння здатне зберегти людський вигляд від можливого майбутнього зникнення.

На завершення екскурсії можна піднятися по фунікулеру на верхню точку гори Інаса (332 м), з якої ввечері відкривається приголомшливий вид на різнокольорові вогні міста і порту.